Урок-пам’ять «Герої Небесної сотні»

Існує купа суперечливих тверджень, чи варто взагалі проводити виховні години, приурочені до певних історичних дат чи подій. Аргументи переконливі з обох сторін: хтось говорить, що це пережиток радянської системи освіти, хтось стверджує, що це спосіб розказати та прищепити дітям відчуття значимості певних подій.
Але давайте дивитися глибше, особливо, якщо мова йде про події, які не так давно відбувалися та так чи інакше заторкнули кожного громадянина України. Готуючи виховний захід до Дня Героїв Небесної Сотні, я керувалася принципом: від людини до людини про людей, що усі, хто загинули за ідею у рокові дні лютого, до і після, були передусім людьми, а не віхою історії.
Такий урок провести було непросто, з огляду на різні причини, але не забуваймо, для чого, а головне, для кого ми це робимо.

Герої такі не вмирають,
Вони будуть вічно живі.
Героїв завжди пам’ятають
На небі й на рідній землі!

Багато років наша Україна не знала таких слів як АТО, бойовики, передова, бліндаж. Але на превеликий жаль, війна не обійшла нашу державу. І слова «Слава Україні »- «Героям слава !» тепер набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, й ніхто не має сумнівів, що ці герої-хлопці, які зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон нашої Батьківщини.

А, саме, наші колишні випускники:

  • Носик Олексій Олександрович.

Загинув 23 листопада 2016 р. під час обстрілу позиції поблизу міста Мар’їнка (Донецька область).

Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року, “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

  • Клименко Віктор Миколайович

Дата та місце народження: 15 лютого 1978 р., с. Варварівка, Вовчанський район, Харківська область.

Дата та місце загибелі: 10 грудня 2016 р., м. Красногорівка, Донецька область.

Звання: Старший солдат.

Посада: Старший водій.

Підрозділ: 92-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: 10 грудня 2016 р. під час ворожого обстрілу з важкого озброєння в районі міста Красногорівка (Донецька область) мінометний розрахунок 92 ОМБр висунувся на позицію, щоб відбити атаку і потрапив під мінометний обстріл. Віктор загинув разом з старшим солдатом А. Лєлякіним та солдатом В. Шоломинським.

Сімейний стан: Залишились батько, два брати, цивільна дружина та четверо дітей.

Указом Президента України № 58/2017 від 10 березня 2017 року, “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

  • Миронов Михайло Павлович

Дата та місце народження: 28 липня 1974 р., с. Петрівське, Вовчанський район, Харківська область.

Дата та місце загибелі: 10 березня 2017 р., сел. Новолуганське, Бахмутський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Номер обслуги.

Підрозділ: 46-й окремий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна».

Обставини загибелі: Дістав смертельне поранення 10 березня 2017 р. близько 20:00, під час масованого ворожого артилерійського обстрілу передових позицій на «світлодарській дузі», поблизу селища Новолуганське (Бахмутський район Донецька область).

Сімейний стан: Залишилась дружина.

Указом Президента України № 42/2018 від 26 лютого 2018 року, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов’язку”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Та наші земляки:

  • Романцов Ігор Сергійович

Дата та місце народження: 15 лютого 1982 р., с. Волохівка, Вовчанський район, Харківська область.

Дата та місце загибелі: 28 серпня 2014 р., с. Войкове, Старобешівський район, Донецька область.

Звання: Майор (посмертно).

Посада: Заступник командира батальйону по роботі з особовим складом.

Підрозділ: 92-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув приблизно о 4-00 28-го серпня 2014 р. на дорозі поміж селами Новозар’ївка та Войкове. Був у складі ротно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади, яка мала деблокувати війська, що опинились в Іловайському котлі. Група спочатку була обстріляна російською артилерією, а потім диверсійно-розвідувальними загонами супротивника. Загинув разом з Бризгайло С.В., Безщотним Ю.В., Лепетюхою В.В., Деребченко А.В., Чорним С.С., Карпенко О.Г., Батраченко Р.В. таБутиріним А.В.. 16 вересня 2014 р. тіло Романцова І.С. було ексгумовано та привезено до Запоріжжя пошуковцями Місії “Евакуація-200” (“Чорний тюльпан”). Ідентифікований за тестом ДНК. Похований 21 лютого 2015 р.

Указом Президента України № 213/2015 від 9 квітня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Указом № 6 від 23 липня 2015 р. нагороджений відзнакою “Народний Герой України” (посмертно).

  • Холін Олександр Борисович

Дата та місце народження: 20 вересня 1983 р., с. Охримівка, Вовчанський район, Харківська область.

Дата та місце загибелі: 27 червня 2018 р., с. Богданівка, Старобешівський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Номер розрахунку.

Підрозділ: 93-я окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 27 червня 2018 р. внаслідок ворожого артилерійського обстрілу 122-мм снарядами спостережного посту на позиціях ЗСУ в околицях сіл Богданівка-Петрівське Старобешівського району на Донеччині. Разом з Олександром загинули солдат В. Дьяченко та солдат Д. Петрушенко.

Сімейний стан: Залишились дружина та дитина.

Указом Президента України № 239/2018 від 23 серпня 2018 року, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

До демобілізації не дожив 2 дні: на Харківщині попрощалися із вояком 93-ї бригади.

  • Гавря Олег Миколайович

Дата та місце народження: 20 жовтня 1982 р., м. Вовчанськ, Харківська область.

Дата та місце загибелі: 20 липня 2017 р., м. Красногорівка, Мар’їнський район, Донецька область.

Звання: Солдат.

Посада: Санітар.

Підрозділ: 92-а окрема механізована бригада.

Обставини загибелі: Загинув 20 липня 2017 р. близько 04:15 під час бойових дій на крайньому опорному пункті поблизу м. Красногорівка, відбиваючи напад ДРГ противника, що діяла під прикриттям масованого вогню зі сторони окупованої Старомихайлівки. Разом з Олегом загинули солдат В. Чорнобай та старший солдат О. Сень.

Сімейний стан: Залишилися дружина та донька.

Указом Президента України № 318/2017 від 11 жовтня 2017 року, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

В ці пам’ятні дні тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслись на Майдан. Оживає Майдан – оживає Україна.

І буде мир, і буде спокій,
Свободи дух підкорить Небеса.
Розпустить коси пава ясноока,
То Україна - то твоя земля!!!
Навіки стихне бій гармат і градів,
І стихне біль поранених сердець.
Лише відлунням київських парадів,
Одягне пава свій вінець…
І буде мир, і буде спокій!!!
У кожнім домі і родині.
Лунатиме хвала у небеса високі:
Навіки мир і слава Україні!!!

Урок-пам’ять провела заступник директора з навчально-виховної роботи Смик Н.С.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *