22 червня — День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні

22 червня 1941 року о четвертій годині ранку мирне небо нашої Батьківщини пронизав стрімкий звук німецьких авіа бомбардувальників – так розпочалася Велика Вітчизняна. У той перший день війни ніхто з пересічних українців не міг уявити собі майбутні чотири роки неперервних страждань.

Для когось ці жахіття розпочалися вже 22 червня: багато наших співвітчизників загинуло вже в перші дні війни, обороняючи кордони рідної держави. Протягом усіх років війни на полях боїв загинуло (за різними даними) від 3 до 4.5 мільйонів українців. Фактично, війна забрала життя кожного п’ятого співвітчизника: батька, брата, чоловіка… Величезними, безповоротними були втрати і серед жіночого населення, яке переважно залишилось на окупованих територіях та воювало в медичних військових частинах.
Надзвичайні втрати українського народу в роки Великої Вітчизняної війни, сповнені скорботи про тих, хто загинув, про наших дідів і прадідів – захисників – героїв, що подарували нам мирне небо та вільну державу.

Указом Президента України від 17 листопада 2000 року вирішено відзначати щороку 22 червня Всенародний день ушанування пам’яті жертв Великої Вітчизняної війни. На найвищому державному рівні визнано, що український народ вартий того, щоб мати у своєму календарі День скорботи.
Але державного визнання та вшанування замало. Пам’ять про героїв є святим обов’язком кожного українця. Тому слід виховувати підростаюче покоління в дусі патріотизму та героїзму, прищеплювати шанобливе ставлення до героїчного подвигу ветеранів, учасників та свідків війни, так мало залишається часу, щоб висловити щирі слова подяки за перемогу. Тож не гаймо часу та слів подяки і завжди пам’ятаймо про тих, хто не повернувся з поля бою, захищаючи нашу землю.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *